Мій поїзд виїхав одразу за твоїм,
І вже відвідав ту зупинку «суму».
Як ще багато цих невивчених «країн»….
Нажаль, не рушиш, як немає струму.
Той струм, якраз, від болі та утрат,
Без цього не відчуєш свій закал свободи.
Так, безперечно, завдає витрат,
Але не треба в цьому випадку жалоби.
Бо, це твоє і є, якраз, життя.
Бо це твоє і є, якраз, натхнення.
Від першого твого серцебиття
До неминучого тепер, до сьогодення.
До неминучого тепер
© Copyright: Крепкий Чай, 2015
Свидетельство о публикации №115012710017
Свидетельство о публикации №115012710017
Рецензии