Гiрка мораль...
Рву струни ТАК, що аж німіють руки...
Болить душа - аж лопає кришталь...
Та...кануть у безодню тії звуки...
Дійшла уже, напевно, до межі,
Що й оніміла доля невблаганна...
Тавром я випікаю із душі
Зневічене, спаплюжене кохання...
Страждання й біль не додають краси...
Яка межа терпіння є в людини?
Яка ціна жіночої сльози?
За що ми платим непомірну ціну?
Знецінилась, на жаль, людська душа,
А лиш вона безцінна - бо нетлінна...
Та...у житті усьому є межа,
Межа безсоння і межа терпіння...
Так хочеться гармонії в душі
І бачення прекрасного без болю...
Шкодую лиш за тим я у житті,
Що ми не можем вибирати долю...
Свидетельство о публикации №115012509091
Валентин Панарин 28.01.2015 16:17 Заявить о нарушении
Наталья Кислощук 28.01.2015 19:00 Заявить о нарушении
Валентин Панарин 28.01.2015 19:07 Заявить о нарушении
Наталья Кислощук 28.01.2015 20:41 Заявить о нарушении