Две нежности сольются словно реки
В полете души, якби два крила.
Над прірвою завмруть навіки,
Одне кохання ДОЛЯ нам дала.
Щаслива мить на спогади щасливі,
Єдині в просторі і часі ми.
ЇЇ хай через роки нас турбує сила,
Відлига, як серед зими.
Свидетельство о публикации №115012504066