Подивися на наш рідний прапор,
Це сльоза ще малої дитини.
Тут, на сході, живе її тато,
Та не знає, з якої причини.
В очах її ми бачим мир,
А в наших що? Війна та горе?
Це та ж земля, яку ти так любив!
Чому ж тепер ти кличеш всіх до бою?
Нащо вбиваеш земляків,
Братів своїх на ріднім полі?
Це сотні бідних малюків,
Що залишились без любові.
Любові батька, що вмирає.
"Він пав від кулі ворога", -
Про це в газеті ми читаєм,
I котиться скупа сльоза.
Чому ж не можем об'єднатись?
За що вбиваємо своїх?
Я вам кажу: "Вже годi гратись!
Вже досить нести тяжкий гріх".
***
© Copyright: Девочка Закат, 2015
Свидетельство о публикации №115012511074
Свидетельство о публикации №115012511074
Рецензии