Я вмирала сьогоднi
я беззвучно кричала в подушку,
тіні спогадів дуже страшні
розпинають і гублять душу.
Я думками гіркими труїлась
лихоманка трусила тіло.
Я безслівно до Бога молилась,
У куточок забившись тремтіла.
Мої руки від страху терпнуть:
Ми дороги на двох не маємо
мені думати це нестерпно
та обоє про це знаємо.
Свидетельство о публикации №115012510848