Зимове небо, засипане хмарами заколишуе стомлену землю у тиші.
Вітер немов чогось шукае,задувае у кожну шпаринку.
Неначе, втрачене кохання,намагаеться повернути свою любов.
Він чогось шукае ,остуджуе душу, пронизуе.
Він ще не знае, що все це даремно..."втрачене кохання"
Небу стало шкода вітру,воно послало свої , сніжинки.
Вони кружляли, крутилися в танці .
Зазираючи кожному перехожому в очі.
Та все було даремно...
Місяцю стало шкода безвиходдя вітру і він виплив на небо
Осипаючи світлом кожну стежинку,
Намагаеться допомогти вітру віднайти втрачене.
Так вітер й досі лютуе особливо в зимку,
Шукае те що загубив "втрачене кохання "
Втрачене кохання
© Copyright: Ирина Украинец, 2015
Свидетельство о публикации №115012400777
Свидетельство о публикации №115012400777
Рецензии