вона ллється котиться лине
пошепки голіруч
перетирає млином
обіймає міцно верхівки круч
ти кличеш її коли холод потрапляє у ноги
щоб зберігала тепло рятувала підлогу
ти жадаєш її коли палає осінь
щоб падати у піднебесся як досі
вона хилиться стиглими гронами
наївно палко тропіком
забирає думки відсилає вагонами
у адреси вересня ротиком
мрієш про неї поливаєш вазони
ніби листя - то її паростки
думаєш поза зоною звертаєш ліворуч
вона мовчки за спиною
загортає волосся
поруч
apple
© Copyright: Виктор Берллин, 2015
Свидетельство о публикации №115012404260
Свидетельство о публикации №115012404260
Рецензии