Сегодня вечер пахнет мелом
А в небо из земли вырастают копья холода.
И запад кипит известью - возьму бадейку
утро побелить.
Клещи времени вынимают гвозди звёзд
И те прячутся в кудлатые ракушки дыма...
А все-таки я пойду, пойду... пойду...
Мой плащ такой тонкий и металлический, как мороз,
И уже на ресницах окон тает стронций.
Жду тучу, ту, что пройдёт мимо
С бревном дождя в серебряном глазу.
katerina mishchuk – virshi
Сьогодні вечір пахне крейдою і пеленою зим,
А в небо із землі зростають списи холоду.
І захід кипить вапняно – візьму в цеберко
ранок побілити.
Обценьки часу виймають цвяшки зір
І ті ховаються в кудлаті мушлі диму…
А все-таки я йтиму, йтиму…йтиму…
Мій плащ такий тонкий і металевий, як мороз,
І вже на віях вікон тане стронцій.
Чекаю хмару ту, що пройде повз
З колодою дощу у срібнім оці.
Свидетельство о публикации №115012404154
Хорошее стихотворение.
Олег Гончаренко 2 21.02.2015 23:41 Заявить о нарушении
Наталья Беляева Ерух 22.02.2015 08:06 Заявить о нарушении