Ароматом кави

Ароматом кави по-львівськи ти увійшла у моє життя,
Візерунками льоду на вікнах старого кафе.
І навіть якби я міг подивитись у майбуття,
То знаю, що в ролі свого кохання побачу тебе.

Ти стала моїм уособленням цілого міста,
Жагою нового, стремлінням до кращої долі.
Завжди казала, що ми надзвичайні, що з іншого тіста,
І не судилося нам програвать чиїсь ролі.

Під тінню каштанів одного разу. Ми зрозуміли,
Що жити по різним містам це для нас не вихід.
Бо в наших душах навічно зостались ці вулиці й схили,
І що лише тут ми по справжньому можемо жити.

Танок під дощем, коли вже не важливі рухи,
Смаку шоколаду твої такі ніжні губи.
Для мене не буде вже гіршої в світі муки,
Ніж миті оті, коли я не цілую тремтячі руки.

Прогулянки містом, розмови про все на світі,
Коли розумієш, що ось воно - щастя твоє.
Я теплі усі пізнавав кольори на життєвій палітрі,
І в певний момент нас у світі стало троє.