Мені твій погляд - нерозбавлене вино,
Хоч раз побачу - тиждень гріє душу.
Не знаю, як без тебе б все було,
І дяка Богу, знати це не мушу.
Прості слова, просякнуті теплом,
Тонка природність, нульова манірність.
Душа твоя - хрусталь, не якесь скло,
Така глибока, наче тая вічність.
У плоскостях найбільшого тепла,
Єдина мить - усі загоїть рани.
І посмішка яскрава, мов гроза,
Очей прозорі, світлі океани.
Твій голос - мій маяк в оцій пітьмі,
Де розбивати голову - природньо.
Я стільки ролей глав в пройдешні дні,
Що посміхається тепер в лице безодня.
Людей на світі сім мільярдів вже,
Але, мене манять твої сліди.
Куди цей шлях й коли нас заведе,
Чи рай земний судилось нам знайти.
Мне твой взгляд
© Copyright: Дмитрий Занков, 2015
Свидетельство о публикации №115012411327
Свидетельство о публикации №115012411327
Рецензии