Мій шлях вмощений каменем,
Старими церковними плитами.
Сльозами, що ними плакали. Янголи,
Скрижаллю Мойсея, що ще не розбита.
Часом, що все стирає. І не лишає лиха,
Тропами, що ще не ходжені, навіть звірями.
Місцями, де ми пізнавили, що значить втіха,
Впиваючись тихо маленькими подіями.
Мій шлях вкритий густо посмішками,
Твоїми, божественна Грація.
Коханням. Таким, що аж з лишком,
Що аж не відомо. Це істина чи провокація.
Я в ціль все життя вдивляюся,
Не важливо, далеко чи близько.
На шляху і впевнений, і сумніваюся,
Та йду уперед. Хоча, часом, вклоняюся низько.
Життя, наповнить мій келих,
Вином зі вчорашнього листя.
Я є. Є мій шлях. Без істерик,
Пройду крізь світів намиста.
М й шлях
© Copyright: Дмитрий Занков, 2015
Свидетельство о публикации №115012411318
Свидетельство о публикации №115012411318
Рецензии