Я тебе малював пальцями на запітнілому вікні,
Шумом акації білої за склом.
Якби ти знала, що означають слова мої,
Але. Все давно бурьяном поросло.
Ти казала, що не повернешся, ідучи на коротку мить,
За собою лишаючи шлейф парфумів.
Хочв, добре знала, як серце моє болить,
Від тих слів, що були нерозумні.
Наче тіні, бредемо по вулицям міста,
Все шукаючи один одного в поглядах.
Я впевнений. Ти така ніжно-чиста,
Як остання весьняна мелодія.
Ти вогонь мій, що гріє і спалює,
Скілько всього було поміж нам. Злічити важко.
Знаєш, коли тебе обіймаю я,
По усьому тілу марширують мурашки.
І про що б ми не мріяли тихо. І впевнено,
Та, життя все розставить, як йому треба.
Хоч, схвоваймось від нього по келіям,
Але, якщо судилось, то й там ми побачимо небо.
Я тебе малював
© Copyright: Дмитрий Занков, 2015
Свидетельство о публикации №115012411312
Свидетельство о публикации №115012411312
Рецензии