Нас тримали за руки вокзали,
Старі термінали аеропортів.
Так, неначе вони все знали,
Все. Про нас. А про світ й поготів.
Світ розкидав нас по маршрутам,
Все життя - пунктиром по мапі.
Її посмішка - червона рута,
Його очі - по-світлому дурнуваті.
Ми пізнали, що правду кажуть,
Свою долю конем не об'їхати.
По руках і ногах нас дороги в'яжуть,
Нам про зустріч судилося мріяти.
Розбиваючи стін системність,
Шлях назустріч творили самі.
Так. Препони - лише неприємність,
Для тих двох, що коханням п'яні.
Хладні плити сірого мармуру,
Це не наша тропа у вічність.
Бо немає душі в каменю,
В нього нульова романтичність.
Нас тримали за руки вокзали
© Copyright: Дмитрий Занков, 2015
Свидетельство о публикации №115012411281
Свидетельство о публикации №115012411281
Рецензии