Не написати з розчуленням вiрш Зинаiда Дудзюк

He напісаць з замілаваннем верш...


He напісаць з замілаваннем верш
Пра мой Дняпро, стамлёны і агорклы.
Чым ён яшчэ, атручаны, жыве
Пад позіркам біблейскай Чорнай зоркі?

З жалобаю схіляюся над ім.
Быў вечны, нібы бог, а памірае.
Hi крыўды і ні зла не прытаіў,
Нікога і нічым не дакарае.

Існуй далей, гадуйся, чалавек,
Загінеш хутка пад уласным смеццем.
Я перажыць паспела столькі рэк,
Што ўжо жыцця страшуся, як бяссмерця.

I словам я не здольна ажывіць
Панішчаныя нашыя святыні,
Хіба вады атрутнае папіць,
Няхай душа знябудзецца, астыне...
_________________________________
Переклад українською:
Не написати із розчуленням віршів
Про стомлений Дніпро мій осоружний.
Чим він іще, отруэный, живе
Під позір зірки Чорної біблійної тужний?

Із жалістю схиляюся над ним.
Був вічний, ніби Бог, а помирає.
Ні кривди ані зла не притаїв,
Нікомк і нічим не докоряє.

Існуй й надалі і харчуйся,о, людино,
Загинеш хутко в купі власного сміття.
І котра річка повз життя моє вже плине,
Що вже життя страхаюсь, як безсмертя.

І словом я не здатна оживити
Панівної тієї нашої святині,
Хіба води отруйної ізпити,
Нехай душа та збуджена, застигне...