Обійми мене міцно-преміцно
Та й скажи найважливіше: "знаєш,
я тебе не кохаю, дитино.
Ти занадто багато чекаєш".
Але я, всупереч та прильнувшись
До м'якого плеча: "не чекаю.
Крізь сполучення більш, ніж в півроку,
Просто так я тебе обіймаю".
Може, зроблю яєшню чудову,
Чи як день, пересмажу куря.
Якщо когось колись покохаю,
Якщо навіть до забуття,
Якщо місяць не зійде за зорі,
Якщо ліс не обернеться в кущ,
Я скажу тобі: це випадково
Ти поглянь на це зборище туч!
обiйми мене
© Copyright: Соломадина Таня, 2015
Свидетельство о публикации №115012301337
Свидетельство о публикации №115012301337
Рецензии
Чи то недоля та неволя,
Чи то літа ті, летячи,
Розбили душу? Чи ніколи
Й не жив я з нею, живучи
З людьми в паскуді, опаскудив
І душу чистую?.. А люде!
(Звичайне, люде, сміючись)
Зовуть її і молодою,
І непорочною, святою,
І ще якоюсь... Вороги!!
І люті! люті! ви ж украли,
В багно погане заховали
Алмаз мій чистий, дорогий,
Мою колись святую душу!
Та й смієтесь. Нехристияне!
Чи не меж вами ж я, погані,
Так опоганивсь, що й не знать,
Чи й був я чистим коли-небудь,
Бо ви мене з святого неба
Взяли меж себе — і писать
Погані вірші научили.
Ви тяжкий камень положили
Посеред шляху... і розбили
О йо́го... Бога боячись!
Моє малеє, та убоге,
Та серце праведне колись!
Тепер іду я без дороги,
Без шляху битого... а ви!
Дивуєтесь, що спотикаюсь,
Що вас і долю проклинаю,
І плачу тяжко, і, як ви...
Душі убогої цураюсь,
Своєї грішної душі!
Т.Г.Шевченко
Тауберт Ортабаев 06.03.2015 01:37 • Заявить о нарушении
Чи то літа ті, летячи,
Розбили душу? Чи ніколи
Й не жив я з нею, живучи
З людьми в паскуді, опаскудив
І душу чистую?.. А люде!
(Звичайне, люде, сміючись)
Зовуть її і молодою,
І непорочною, святою,
І ще якоюсь... Вороги!!
І люті! люті! ви ж украли,
В багно погане заховали
Алмаз мій чистий, дорогий,
Мою колись святую душу!
Та й смієтесь. Нехристияне!
Чи не меж вами ж я, погані,
Так опоганивсь, що й не знать,
Чи й був я чистим коли-небудь,
Бо ви мене з святого неба
Взяли меж себе — і писать
Погані вірші научили.
Ви тяжкий камень положили
Посеред шляху... і розбили
О йо́го... Бога боячись!
Моє малеє, та убоге,
Та серце праведне колись!
Тепер іду я без дороги,
Без шляху битого... а ви!
Дивуєтесь, що спотикаюсь,
Що вас і долю проклинаю,
І плачу тяжко, і, як ви...
Душі убогої цураюсь,
Своєї грішної душі!
Т.Г.Шевченко
Тауберт Ортабаев 06.03.2015 01:37 • Заявить о нарушении