Деду моему Т. В. Бояру
СВОЄ ЖИТТЯ НЕ МОЖУ ПРИПИСАТИ
ПРОЙШЛИ РОКИ І СТАНУЛИ, ЯК СНІГ.
В ДАЛЕКУ ПУТЬ БЛАГОСЛОВЛЯЛА МАТИ
Й ДАЛА НА ЩАСТЯ ДІДІВ ОБЕРІГ.
СВЯТУ ІКОНУ ТУ, ПОВІК ШАНУЮ
І ПЕРЕДАМ ОНУКАМ НА ЖИТТЯ…
ВЖЕ СТУКУ СЕРЦЯ МАМИ Я НЕ ЧУЮ,
НАЗАД НЕ БУДЕ ДОЛІ ВОРОТТЯ…
АЛЕ СЛОВА, ОТІ СЛОВА ЄДИНІ,
Я НЕ ЗАБУДУ, СТАВШИ НА ПОРІГ, -
МИ МОЖЕМ ЖИТИ ТІЛЬКИ В УКРАЇНІ!
СВЯТА ЗЕМЛЯ – НАМ ВІЧНИЙ ОБЕРІГ!
ХАЙ БУДУТЬ ВТРАТИ В ЗОЛОТІ І ПЕРЛАХ,
ХАЙ БУДЕМ ЖИТЬ НА ХЛІБІ І ВОДІ,
ДЛЯ НАС ЛИШ ТУТ ЗАКОЛОСЯТЬСЯ ЗЕРНА,
ЛИШ ТУТ МИ ЗМОЖЕМ ПЛАКАТЬ І РАДІТЬ!-
«ВІДДАМ УСЕ,- СКАЗАВ МІЙ ДІД,- ДО ДІДЬКА!»
БОБРОВУ ШАПКУ КИНУВ НА МЕЖУ…
«ВІДДАМ УСЕ! АЛЕ ОНУКАМ Й ДІТЯМ
Я НЕНЬКУ – УКРАЇНУ ЗБЕРЕЖУ!
Из авторского сборника. Киев - Боярка. 2014г.
© Copyright: Ольга Новикова-Шафнер, 2015
Свидетельство о публикации №115012301004
Свидетельство о публикации №115012301004
Рецензии