Чомусь не знаю як спасти цей світ
Від кандалів жорстокості й цинізму!
Бо людство, перевищивши харизму,
Плює у душі тих, хто любить рід,
Хто дбає про мелодію Весни,
Тепло й безпеку стомлених хандрою.
Чомусь не бачу, як пройти тропою,
Не зачепивши стогіну труни...
Чомусь не повертаються думки.
Оті, що в пеклі совісті горіли,
Вони, мабуть діждалися могили
І згинули у розпачі зими.
Чомусь не повертаються з землі
Загиблих душ покинуті портрети.
Якісь таємні коди на планеті,
Гармат та вибухівок кораблі.
Мовчить Творець - ні вітру, ні дощу...
Він теж, як я, розгублений від жаху.
Спустошені всі цінности. На плаху
Ведуть натхнення. Але я прощу...
Чомусь у серці тихая печаль.
Ні відчаю, ні болю, ні страждання.
Якась німа тривога і бажання
Залишити це пекло, стерти даль...
Чомусь не знаю як спасти цей свiт
© Copyright: Алиция Гадовская, 2015
Свидетельство о публикации №115012204999
Свидетельство о публикации №115012204999
Рецензии
