Хрон ка життя

                ( Другу, Сергiю Юрiйовичу Тудовшию . присвячую. )

                Мій друг життя, на камеру знімав…               
                Знімав усе, що бачив навкруги.
                Як мотоцикла,  я ремонтував,               
                Як виїзджали в ліс, та на луги…
                Знімав весілля, свята, та дітей,               
                Вечірки, зустрічі, очей яскравий блиск.
                Сусідів, рідних, шану до гостей,               
                I сонця золотого теплий диск.
                На плівці наша юність,  і любов,               
                I молодість, та жага до життя!
                І серце розганяє знову кров,               
                I спогади зринають з небуття!
                Лише душа, зітхає та болить,               
                Бо багатьох на світі  вже нема.
                Час невблаганний, існування мить,               
                До всіх приходить зоряна зима…
                Моя подяка другу, за кіно,               
                Хоч свого часу, з нього кепкував.
                Відкрив в минуле, він мені вікно,               
                Яке раніше, я не цінував.
                Приношу  Богу щире каяття,               
                Лиш наша совість має буть судьєй.
                Я зрозумів, у чому сенс  життя,               
                Важлива  пам’ять, у серцях людей!