ХRЯК

Жив собі в межигір’ї, - здоровий тертий хряк
одних він рвав на клоччя, між інших сіяв жах
завжди до крові ласий - все чатував в кущах
від нього не втекти, він скаче по пеньках

з найвищої вершини, зі східної гори
він різав власним оком муть-сутінь низини
безстрашний домінатор, всесильний ісполин
хазяїн межигір’я, - віроломний звір

та якось в передзим'я, як місяць збагрянів
із заходу, з байраку, кнур нудячись узрів
ватру осмілілу та сотню козаків
червоно-чорні рині та срібний лиск шаблів

налились очі кров'ю, пробрав адреналін
нарешті сильна здобич! Масакра велетів!
Жертва, що у пастку помічених угідь
наївно і бездумно попала мимохідь

на ікла, під копита нахабних смільчаків
холоднокровно й вміло хряк вполювать зумів
рев боротьби приречених швид рідшав й врешт знімів
вепр добивав підранків, - кривавий сніг чорнів

передостання шия на трощі жорн зубів
на апогеї-люті хижак осатанів
та фатум, - мить остання, все докорін змінив
упир завив від болю, здригнувся і змарнів

старий, бувалий воїн, - характерник Хрест
четвертовАний тричі, - чи ожив, чи воскрес
добув з халяви потай свяченого ножа
ввігнав лезо між ратиць і кастрував кнура


шок, паніка та розпач вправніше канчука
погнали з межигір’я здуріле порося
летів він світ заочі зі швидкістю ядра
й охлявши заховався в Донські очерета

дні міняли ночі, хряк їв ряску і скнів
і ось, одного ранку, він врешті освинів
поліз у кукурудзу, натовкся качанів
незграбно оступився і впав в глибокий рів

загавкали собаки тамтешніх хазяїв
так кнур потрапив в пастку двох хитрих москалів
ті враз свиню на петлі й під ляду, - в погрібок
щоб трохи відійшов та нагуляв жирок