Затулили небо білі сніги,
Як фіранами вікно,
Розсипає заметіль навкруги
Сніжний пух немов зерно.
І для січня не шкодує Зима:
Ні вітрів, ні холодів,
Сніг кружляє у танку не дарма –
Світ нове вбрання надів.
Та у місті білі фарби не ті,
Вже нема в них чистоти.
Посіріли у міській суєті
Тротуари і мости.
Я по пам’яті малюю сюжет,
Там де разом я і ти,
Підбираю кольори на портрет.
Та не можу їх знайти.
Я тебе не бачив дуже давно,
(Усе похапцем в житті).
І про нас колись відзняте кіно,
Я дивлюсь на самоті.
Знаю ти тепер одна і сумна,
Загубилася в снігах.
А за вікнами весь Світ до темна
В біло-сірих кольорах.
Я в розлуці винуватий один,
Тішить лиш одне мене,
Скільки б ми не змарнували годин,
Та колись це все мене.
І нехай нам поки двом не щастить,
Стане Березень в дворах.
І портрет наш на Весні заблищить,
У яскравих кольорах!
Затулили небо бiлi снiги
© Copyright: Владимир Мишурский, 2015
Свидетельство о публикации №115012103760
Свидетельство о публикации №115012103760
Рецензии