Перше кохання Максим Богданович
Ўжо позна. Мрок вясенняй ночы
На вузкіх вуліцах ляжыць.
А мне - вясёла. Блішчаць вочы,
I кроў ад шчасця аж кіпіць.
Іду я радасна, харошы,
Знікае з сэрца пустата...
А пад рызінавай калошай
Ціхутка хлюпае слата.
__________________
Бо выбар цяпер адзін - стаяць і чакаць свабоды.
Переклад українською:
Вже пізно. Морок весняної ночі
На вулицях вузьких лежить.
Мені ж так весело і променіють очі,
І кров від щастя аж кипить.
Йду радісна, усе таке хороше,
Зникає з серця порожнеча...
А по-під гумові голоші
тихенько струменіє теча.
__________________
Бо вихід тепер один - встати й чекати волі.
Свидетельство о публикации №115012102902