Про Друзей... стихи пятиминутки

                Женя
               
                Ох! Я чудная девчонка
                Заведу-кА я котёнка,
                Ах! Куда же. Я забыла,
                Что не тут то дело было.
                Нужно ж там за ним следить
                Десять раз на день кормить,
                И какашки убирать
                Надо долго привыкать.
                Заведу я попугая
                Этого вот негодяя,
                Тканью я его накрою
                Будет спать он там три года.
                Даааа….Заботливая я,
                Помогу всем дя-дя-дя,
                Обращайтесь. Вы не спите
                7,50 на стол ложите.
                Тююю…А что тут уж такого???
                Нужно ждать всегда итога,
                Все услуги не бесплатны
                Но зато они галантны.
                И совсем чуть не забыла
                Сообщить своё Вам имя,
                Дорогая! Женя Я!
                Всем прошу любить меня.
               
                *      *     *    *    *   *

                Микола

                Що за хлопець я чудовий
                Навіть різнокольоровий,
                Звуть мене усі Микола
                А для друзів просто Коля!
                Зранку їм смачнюче сало
                Пів кіло для мене мало,
                Український борщ люблю
                Женю! Приготуй. Молю!!!
                І до речі не радійте
                Їжу Ви чипать не смійте,
                Все моє, усе з’їм сам
                Нікому  нічо не дам.
                І до речі, Міхаїл
                Все те що ти щойно з’їв
                Приготуєш вдвічі більше
                Щоб на смак було не гірше.
                Олексій, чого смієшся
                Ще виделкой зараз вб’єшся,
                По сусідству ти живеш
                Скоро ти від Нас уйдеш???
                Все. Тепер всі розійдіться
                Не чипайте, а дивіться,
                Як я буду все це їсти
                Геть з квартири комуністи!

                *   *   *   *   *   *   *   * 

                Лёша
               
                Звуть мене всі Олексій
                Навіть так – фантасмагорій,
                Що за слово я не знаю
                Потім в Вови запитаю.
                Хлопець гарний я. Мужик!
                Кожен день я їм часник
                Від застуди помагає
                Соплі в носі він лякає.
                Дівчата всі божеволіють
                І від мене всі шаліють,
                Від моєї красоти
                Зайчик я..ги-ги..ги-ги.
                Чорний пояс по пікапу
                Маю я на кожну лапу,
                Зваблюю усіх дівчат
                Краще ніж той Джек – пірат.
                Якщо це не допоможе
                То кіно мені поможе,
                Як Чак Норріс я зроблю
                З розворота вирублю.
               Метод цей він більш практичний
                І до речі екзотичний,
                Що ж, дівчата не турбуйтесь
                В чергу ви усі шикуйтесь.

                *   *   *   *   *   *   *   *  *

                Марина

                Здравствуйте! И вот я тут
                Догодались? Я Карпук.
                Девушка я вся такая
                Нежная, совсем не злая.
                Лёшу щас я укушу
                Бошку я ему пробью,
                Нос и уши оторву
                И в коробку положу.
                Колю на лысо побрею
                Это я как раз умею,
                Жене глаз я натяну
                Оле ногу оторву.
                Дэна заживо сожгу
                Песенку ему спою,
                О Ярике уже грущу
                На органы его пущу.
                Михин след уже простыл
                Забоялся и свалил,
                Далеко не убежит
                Зная, что он инвалид.
                Воха что-то тут притих
                Убью его за этот стих,
                Говорила я же зная
                Что девчушка я не злая!!!

               *   *   *   *   *   *   *   *

                Михаил

             Пришла зима, и бриться лень.
             Сидишь мохнатый, словно шмель
              подмышками я брить не стал
              и сразу мёрзнуть перестал
               подмышками заплел косу,
             сложил в рукав, теперь ношу
                мои роскошные усы
              согреют мне теперь трусы
             и брови растил я целый день,
              что выгляжу я как о лень
              кудряшки с носика лозой
               переплетаются за мной
               я волосы растил с ушей,
            чтоб сделать шарфик по теплей
             курточка мне больше не нужна,
               волос там тоже не фигня
             стальных пружин витая мощь —
              моих бровей стальная дочь
               и я перчатки прочь убрал,
                я волос отрастил и там
           и рот внутри мой мерзнуть перестанет,
           и с десен волос плотный прорастает
             на пальцах рук растет "кастет".
              я брить его не стану, нет
               еще и пятки, и ладошки,
              волосами обросли немножко
           усы, как бивни, из щёк растут.
           еще чуть-чуть и сталь пробьют!


(Новый год 1.01.2013)