Всерйоз сприймати, боже збав,
З глибинки недонавчене ледащо
Прилипло, як реп’ях, воно тобі нінащо.
Пошли відверто якнайдалі,
Вникати який сенс в деталі?
Ну й що, що він говорить – Ти найкраща?
Такий же звір, яким був і прапращур.
А те, що кров’ю обливається душа
На даний час «не стоит ни гроша».
Не варто, надто пізно виставляти варту,
Бо схоже, що закінчуються жарти.
А там насніжило, йде час, ще є життя…
Ні, ти не папа Карло, навіщо тобі я?
Все таж дровиняка
© Copyright: Петр Коваль, 2015
Свидетельство о публикации №115012004539
Свидетельство о публикации №115012004539
Рецензии