Снiг пада i тане
Ні до чиїх не падав ніг, а до твоїх і впав би, та запізно. Співзвучні в чомусь, але надто різні. Не знати що пронизує наскрізно і, ледве випавши, знов тане сніг. Вирує кров, а місяця огризок таки проклюнувся між хмар… Не знаю, чи мороз це, чи пожежа (пожар), думки вже перейшли за всякі межі і невідомо де (мабуть тебе) так ніжно обіймають, а я, лиш уяви, закоханий, а в кого - сам не знаю, в твою поезію, чи в тебе?
© Copyright: Петр Коваль, 2015
Свидетельство о публикации №115012010155
Свидетельство о публикации №115012010155
Рецензии