Моя матусю, люба й мила,-
Чому голівоньку схилила?
В очах твоїх така жалоба,
Немов гризе тебе хвороба!
Ти не мовчи, скажи одначе,-
Я ж чую ти щоночі плачеш,
А рано вранці очі з блиском
А потім кажеш,- щось із тиском...
Не в тиску справа,- твої діти
Не всі обуті та одіті,-
Нуртує серце, душа скніє,-
Так і живеш ти без надії...
Матусю рідна, хвала Богу,-
Вже відійшла біда з порога...
Тож хай твій біль летить з вітрами
Від дорогої неньки-мами!
19 01 2015р
Вікторія Р
Моя матуся
© Copyright: Виктория Гребенюк Роженкова, 2015
Свидетельство о публикации №115011909764
Свидетельство о публикации №115011909764
Рецензии