Можна та треба писати про щастя
Вірити зорям, кохатись в любові
Серце ховати в руці від несщастя
Думку поклавши у підголов’я.
Думку про неньку мою, Україну.
Зоряну браму, дорогу до неба.
Райдугу, ту ,що малює картину
Треба писати про це, знаю що треба.
Тільки хворіє та марить нещасна,
Гинуть сини її, дочки марніють.
Рвуть на шматки на дорозі до щастя,
Та у ярмо посадити воліють.
Я б написав про луки зелені,
Шепіт струмка та шурхіт гілок.
Серце розкраєне, стисли долоні
Зірки на небі глитає злий смок.
Тільки лиш віра в майбутнє прийдешнє
Та лиш відверті у римі рядки.
Сонце зійде, як йому и належно,
Ще ми пройдемо зі щастям… в росі.
Вiдповiдь на деякi коментарi до вiршiв
© Copyright: Александр Бирзула, 2015
Свидетельство о публикации №115011906805
Свидетельство о публикации №115011906805
Рецензии