Чорний сiчень...

Эти стихи - моя боль и мои переживания за происходящее в Украине.
Цей вірш - відгук моєї душі на події в країні, мої хвилювання і мій біль.

Січень кричить-ридає. Він знову такий важкий,
Чорний, болюче-нестерпний і дуже жорстокий.
У грудях так давить, хоч вовком вий,
На серці і вдень, і вночі неспокій.

Хмари кублом висять, сірий туман наповзає,
Певне, затулити Богу очі, щоб той не бачив
Ні винних, ні вбитих, ні тих, хто вбиває.
"Коли ж цьому край, скажи мені, Отче ?

Скажи мені, Отче, ну годі вже, годі мовчати !
Навіщо тобі стільки крові і стільки тієї брехні ?
Навіщо тобі іще одна без дитини мати ?
Навіщо іще одна удовиця, що сльози ковтає гіркі ?

Чому не зупиниш страшне те, криваве безглуздя ?
Вже досить хрестів ! Вже досить могили копати !
Та де ж твоє, Господи мій, правосуддя,
Коли плачуть діти твої в розбитих,
Осиротілих тепер, чорнооких хатах ?"

січень 2015 рік
Україна

Перекладу не підлягає. Прошу не коментувати.
Переводу не подлежит. Прошу не комментировать.
Спасибо.