у незнанiй винi...
її губ поцілунок лишився,
він сп’янів, вона ні,
вітру мрій своїх кожен скорився…
впав незграбний з небес –
дощ гіркими сльозами розлуки,
серед слів страх не щез,
довела пристрасть снів ніч до муки…
вдень виспівує дощ,
не од вітру в очах обох сльози,
щоб забуте пішло
з жалем пісню і небо голосить,
йде війна за Любов,
б’ються серця два в пристрасті мовчки…
Свидетельство о публикации №115011901957