Нарешті відкрилися зоряні атласи,
Крізь гомін світил я до тебе лечу.
Неспокій вселився і відгуки галасу
Якусь дивну оповідь гаряче тчуть.
Про те, як зникала любов за квазарами,
У вимір чужий, обернувшись на тінь.
Де світ, наодинці з холодними карами,
Реальність утратив в полоні видінь.
Живи! Я озвуся промінчиком радісним!
Нехай всі стихії пройду з краю в край.
Я впевнений знайдуться зоряні атласи,
Щоб знову кохання зринав водограй!
20:44, 19.01.2015 рік.
Зображення: http://www.liveinternet.ru
Зорянi атласи
© Copyright: Прокопенко Юрий, 2015
Свидетельство о публикации №115011910715
Свидетельство о публикации №115011910715
Рецензии
Юрій, дакую за ніжні рядки вірша і
надію, що не вмирає!
З теплом Станіслав.
Станислав Ковтун 28.02.2015 22:57 • Заявить о нарушении
надію, що не вмирає!
З теплом Станіслав.
Станислав Ковтун 28.02.2015 22:57 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.