Невже знiчев я...
Розбилося зненацька, наче, скло.
Гадалося, що буде все інакше,
Та марним сподівання те було.
Пітьма і біль оповивають мрії,
Не хочу більше бачити тебе…
На жаль, десь розгубилися надії…
Хоч прикро… не картаю я себе.
Невже знічев’я те було кохання?
В очах моїх став жалюгідним ти…
З тобою розлучились на світанні…
Ми — різні... Ми — дві сторони світів.
19. 01. 2015 рік
Фото з інтернету
Свидетельство о публикации №115011910224
Та марним сподівання те було."
Вы правы,Надежда,очень похоже,но есть и различие.Ваша Л.Г. говорит:"Ми — різні... Ми — дві сторони світів."А у моей Л.Г. "Мы могли изменить
Наши жизни в начале.Мы могли. Лишь могли...Но не стали.".А результат один и тот же...
Я рада найти родственную душу. Спасибо ,Надежда.
С самыми добрыми пожеланиями,
Светлана
Светлана Прилепская 11.12.2019 17:49 Заявить о нарушении
Впрочем такое встречаю не первый раз. Даже интересно.
Спасибо за очень быстрый комментарий. Приятно. Заходите.
Всегда рада интересному автору. С уважением. Надежда.
Надежда Крайнюк 11.12.2019 19:25 Заявить о нарушении
Я желаю вам творческого вдохновения,интересных тем и прекрасных стихов!
С теплом и уважением,
Светлана.
Светлана Прилепская 11.12.2019 20:04 Заявить о нарушении