Зажди, я ще не все сказала,
на жаль, тобі потрібно знать,
ти зрозумій, що так буває,
не зможем разом ми літать,
не буду я тебе тримати,
мені потрібен інший птах,
тобі також другу бажаю
і щоб усе було не так;
мені потрібно спільне небо,
твоє ж мені не дороге -
на нього дивишся ти з клітки
й мене зовеш сидіть туди,
а я не можу, зрозумій.
У нас зовсім нічого спільне :
я пташеня, ти вже дозрів,
мої польоту просять крила,
а ти б отак весь вік сидів.
Пробач, але не бути разом,
мене в обіймах не стримать.
Знайди собі оту "найкращу",
собі свого буду чекать.
Зажди...
© Copyright: Людмила Васюк, 2015
Свидетельство о публикации №115011910152
Свидетельство о публикации №115011910152
Рецензии