За сонечком сумує так верба,
Як я сумую за твоїм коханням.
Так, моя доля - осені журба
Та зимоньки холоднії зітхання.
Весняний вітер, сонечко, квітки...
Невже усе оце мушу забути?
Ні, серцю сонце світить залюбки,
Осінній сум воно не хоче чути.
Воно вустами змерзлими співа,
Що веселковий день ще нас чекає,
І осінь ще всміхнеться, і весна -
І віра в диво знову оживає.
Доля - журба
© Copyright: Евгения Гитальчук-Вирченко, 2015
Свидетельство о публикации №115011800098
Свидетельство о публикации №115011800098
Рецензии