Сірий дощ нам малює нудьгу,
Ось два дні так і ллє, не вщухає.
Парасолька, така ж, як колись,
У минуле стежину шукає.
Був такий же безрадісний день,
Але я була поруч з тобою,
І, як нині, тужливих пісень
Дощ дуетом вів з сивою млою.
Бігли сірі печальні жалі
Тротуарами, містом, всім світом.
Змерзли всі - і дорослі й малі.
Ми ж купались в дощу, наче в літі.
У нас рвалося серце з грудей
у майбутнє, що сяяло сонцем.
Парасолька, вже змерзла й сама,
Заздрісно поглядала в віконця.
Їй хотілося трішки тепла
У затишній приємній оселі,
Та нас молодість наша вела
У кохання, п'янке та веселе.
І не зчулись, як все відійшло,
Не судилась одна нам стежина.
Та той дощ, його змерзле тепло,
Гріють серце мені і донині...
дощ
© Copyright: Евгения Гитальчук-Вирченко, 2015
Свидетельство о публикации №115011805153
Свидетельство о публикации №115011805153
Рецензии
Як гарно написано "та той дощ, його змерзле тепло, грiють серце менi i до нинi."
Шикарное стихотворение, навевающее настольгию, по ушедшей первой любви в безмятежной юности.
Мира Вам и добра.
Таня Розенталь 14.10.2015 11:29 • Заявить о нарушении
Шикарное стихотворение, навевающее настольгию, по ушедшей первой любви в безмятежной юности.
Мира Вам и добра.
Таня Розенталь 14.10.2015 11:29 • Заявить о нарушении
Спасибо, милая Танюша!
Искренне рада знакомству с Вами и Вашим творчеством.
Тепла и вдохновения!
Евгения Гитальчук-Вирченко 14.10.2015 12:36 Заявить о нарушении
Искренне рада знакомству с Вами и Вашим творчеством.
Тепла и вдохновения!
Евгения Гитальчук-Вирченко 14.10.2015 12:36 Заявить о нарушении