Коли виходять з гри,
У душу не плюють,
Коли бажають миру,
У серце не стріляють.
Коли кохають, меж не знають.
Коли кохають, силу мають.
"Чому?"- питає Місяць зорі;
"Чому?"- питає Осінь у Весни.
"Бо щастя мають,
І все літають
Десь у хмарах,
Десь не на Землі"-
І з радістю відповіли зірки,
І загубились у пітьмі.
А Осінь миттю зажурилась,
А Осінь все на самоті.
Весна рятує людську душу.
Велика шана їй за це.
І знову дощ, і знову тиша.
Все вщухло, ніби не було.
А за вікном триває Осінь.
Триває день без сонця,
Триває ніч не світла і глибока.
Час і наука викрадають сни
І викрадають ночі.
Хай буде вічна та любов,
Яку не знатимуть довіку!
Хай буде мир,
Коли залишаться одні лише руїни,
Коли потоне людство у брехні,
Шукаючи себе,
Шукаючи, хто винен!
______________________
* Аutumnus (лат.) – осень
Аutumnus
© Copyright: Данил Конь, 2015
Свидетельство о публикации №115011811894
Свидетельство о публикации №115011811894
Рецензии