Із циклу "Сумнозвісні дев'яності"
Мене завжди, завжди дивує,
Як депутати виступають,
Як люблять українську мову
І як, сердешну, захищають:
"Як керівник російськомовний,
Його з роботи треба зняти,
Або примусить терміново
Екзамен з "рідної" складати.
Ми дуже раді, ми щасливі,
Що рідна мова буде жить!"
Але, як вимруть українці,
Хто ж буде нею говорить?
А в нас усе іде до того,
Нас меншає із кожним днем.
Хіба і ми, живі, живемо?
Ми животієм, не живем.
Коли чиясь мати шукає
В брудному смітнику шматок,
А вдома онуча конає,
Сумирно дивлячись в куток,
Коли за комунальну плату
Борги все більші з року в рік,
Коли туберкульоз зростає
Щодня на двісті чоловік!
Коли ведуться підрахунки
Від чого вимремо усі,
Чи варто ремствувать про мову
В її нечуваній красі?!
І сумно хилиться калина,
І журно мовить ковила:
"Хай будь-якою мова буде,
Аби лиш нація жила!"
Сум калини
© Copyright: Евгения Гитальчук-Вирченко, 2015
Свидетельство о публикации №115011709933
Свидетельство о публикации №115011709933
Рецензии
Дуже сподобалось. Дякую.
З повагою,
Наталiя.
Наталочка Истомина 27.11.2017 18:31 • Заявить о нарушении
З повагою,
Наталiя.
Наталочка Истомина 27.11.2017 18:31 • Заявить о нарушении
Наталія, щиро вдячна за теплі слова.
Наснаги та радощів!
Евгения Гитальчук-Вирченко 27.11.2017 20:56 Заявить о нарушении
Наснаги та радощів!
Евгения Гитальчук-Вирченко 27.11.2017 20:56 Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.