Повиростали йдете в свiт

Діти,діти,лине в світ,
Любов,та материнська ласка.
Її усмішка наче казка,
Повиростали йдете в світ.
Дай Боже,дітки.Добрий зліт.

Летіть,летіть в своє життя,
Чудову маючи дорогу.
Не зупиняйтесь,та тривогу,
Ви материнську,не лічіть.
Дай Боже,дітям,тихий зліт.

Та сили,підійматись неба,
Самим злітать до сонця треба.
Ой мамо,мамо,не держіть,
Мене тривогою своєю...
Я полечу,нехай зумію.

А як що ні,то промайне,
Життя моє,неначе світло.
Ви усміхайтеся привітно
І піддержіть тоді мене.
Тоді ж бо лихо і мине.

Діти,діти,лине в світ,
Любов та материнська ласка.
Серце її,її підказка,
Тривогами за вас звучить.
Летіть, коханії,летіть.

Мов голуби...Вернись потому,
Як долетиш,цілим до дому.
Ось тихо,вітер зупинивсь,
За маминими молитвами,
Що ж, сумуватиме за вами.

Та ти злітай у синю вись
І згадкою там зупинись.
Та й обернись,чекає мати,
Тож як злетиш,не минай хати,
Слова летіли в слід.Вернись.

Вернись,тоді,колись,по тому,
А ні,то звістку дай до дому.
Що ти здоровий та живий.
Зайди до хати,мамцю важко?
І молока налий у чашку.

Візьми матусю,нужбо пий.
Діти,діти,лине в світ...
Любов та материнська ласка,
Її тривога,то не маска...
То туга серця,-її літ.
 (Понкратова.О.В.)