В принаде

Як мені моторошно в голові,
коли люди сидять в своїй норі.
Дупу свою не підіймуть,
щоб зробити щось корисне.

Допомога у біді-
розібратись в самому собі.
Зрозуміти, що ти живий.
І хотіти щастя в світі.

Хочуть товсті худими буть,
а при цьому чогось все ждуть.
Вони їдять, сидять, чекають
поки хтось калорій переманить.

А в худих багато рухів,
через те у голові в них
ляси-ляси й один пух.
Так їм хочеться навчити,
як же ж жити в цьому світі.

А мурахи бігають по тілу,
коли люди не уміють
ввічливості, поваги та добра.
І не хочуть розуміти це життя.

Розповім я вам щось інде.
Чи сподобається це вам?
Але все ж таки є люди,
в яких сорому нема.

Заходжу у транспорт я вагітна.
Миру повний РАФ сидить.
Молодь, діти, діди, бабусі,
І ніхто не скаже, сядь.

Проїзджаєм шість зупинок,
а на сьомій я встаю.
Вийшла, йду платіж платити,
заходжу в ощадбанк.
Там народу повна втіха,
черга довга, як черв'як.

Простояла я годину,
та й ніхто не пропустив.
В животі бурчить у мене
на увесь цей ощадбанк.

Так ходити у принаді,
ніхто й руки не подасть.
А ще як з дітьми стояти,
- То чого приперлася у банк!
  Треба з ними дома сидіти,
  та лелеяти весь час.

У житті не зрозумієш,
чи то добре, чи не так.
адже хворі всі на світі,
а ти вагітна- оце клас!

Може зависть їх розперла,
що ти краля ще й з дітьми,
а в них хворе неодмінно,
тому будь щасливіша всіх!