За лісом річечка стоїть
І поїть ліс й траву водою.
Такою,чисто молодою,
Загадкою води,шумить.
Замовкне ліс,затихне лихо,
Хмарі бредуть над нею тихо.
Бурлять мов піна в берегах,
Та й остається на ногах.
Все чомусь кане в верх ногами,
Вируючи його стогами.
Лягає на дерев верхи,
Малюючи на них круги.
То лине час,то лине погляд
І за собою теплий догляд.
Сонце по небу розведе,
О мрії!Мрії,де ж ви,де?
Сміюсь,вагаюсь,написати?
Картини неба,ні? Чому?
Я вас мрійливо обійму,
Й на беріг кину висихати.
Чудові фарби,лист хороший,
Теплом,теплом і лиш теплом.
Торкнись,торкнись,чужої ноші,
Немов своєї,лиш добром.
(Понкратова.О.В.)
Загадкою води шумить
© Copyright: Лена Грама, 2015
Свидетельство о публикации №115011707419
Свидетельство о публикации №115011707419
Рецензии