Ну як воно?

Ну як воно?
Це червоне вино
На підлозі
Ми більше не в змозі 
Ховатися та шукати
Твоя криниця порожня
І знаки дорожні,
Стовпи, 
Чого ще чекати?
Дайте хоча б води...
Бо як тоді дочекатися середи?
Ми ніби душі пропащі
Нам кажуть:
"Туди...Не ходи"
Подеякують, що там думки важчі
І вітрила несуть до пащі
Вовчої…
 
До точної
Копії нас.
Здається, саме час
Буди собою,
Але хто тепер цей час має?
Навіть сонце стріляє…
У темряві спалахує
Залишаючись із юрбою
Вигаданих причин,
Іржавих машин,
Протипіхотних мін…
Та іншого…
Хочеться вічного,
Але зі світлом перебої…
Яке тут вічне?
Бери з собою
Повітряні кульки і набої,
Бажано.
І йдемо на зустрічну…
Ми намагаємося діяти зважено,
Але чи можна так?
І знову щось впроваджено…
Нові годинники?
Нові штандарти?
Голоси?
 
Тепер нові часи.
СходИ і принеси
Чого не знаю…
А принесеш, то йди
До пекла, чи до раю…
Тоді вже буде все одно
А так спекотно
На вулиці не бУло
Досі…
Ми голі, босі
Чекаємо на диво…
У облозі
Наляканих до болю світляків…
На перехресті намальованих світів
Учили
«Говори правдиво»
Тоді, можливо…
Все…
Твоє обличчя,
Від поту й крові,
Стало ще старішим
Але тобі видніше…
Ніяких виправдань,
Ніяких перемовин…
І ніби повен
Небом…
Нам тепер не треба
Відволікатися, радіти,
Плакати…
І тільки натяки…
І тільки натяки…
Ну як воно?