Ну чому...
Коли пісню розлив птах в густім верховітті,
Коли в серці кохання - палке до нестями,
Нас додому веде голос лагідний мами.
А коли в серці біль, в птаха - зранені крила,
Коли бурі зазнали кохання вітрила,
Не кохання, а відчай, гіркий - до нестями,
"Мамо!" - серце кричить, та немає вже мами...
Свидетельство о публикации №115011710327
Одно слова, а так порадовало!
Настроения и вдохновения!
Евгения Гитальчук-Вирченко 21.01.2021 15:53 Заявить о нарушении