«Колискова рапсодія»
Давай укрию тебе зоряним простирадлом.
Я разом з місяцем заспіваю тобі дбайливо.
Прикрасимо цю ніч мало-по-малу…
Програймо в голові космічні мотиви.
Давай згорну тебе теплом своїм і не бійся.
Не бійся нічого. Лиш посмішкою завмри.
До світанку ще довго. Можна ніччю напиться.
У наших снах вертаємо світ дном догори.
Давай обійму тебе як востаннє з останніх.
Мить промайне, а залишиться тільки спогад.
Прокинутись чи ні? На що ми здатні?
Лиш гортати свою казку на власний розсуд.
Давай збережу тебе будь-якою ціною.
Як зберігають те, що не вимовиш словами.
Ти засинай, охоронятиму твій сон,
Наскрізь прошитий зоряними дивами…
Давай укрию тебе зоряним простирадлом.
Я разом з місяцем заспіваю тобі дбайливо.
Надобраніч. Ми згаснемо мало-по-малу.
З новим світанком відкриєм наші серця…
15.01.2015
Kolyskova rapsodya
© Copyright: Сергей Лукашовъ, 2015
Свидетельство о публикации №115011607505
Свидетельство о публикации №115011607505
Рецензии