Роздуми про все

Ми тяжко працювали
І міцно будували
І одностайно йшли
До світлої мети
Та раптом зупинились
Все швидко зруйнували
Ще швидше розтягли
І стали будувати
Хто офіси, хто дачі
На своїй ошуканій землі
І інші, ті у Штати
Там вілли і палаци
З гектарами землі
Зостались ми знедолені
Ошукані і заздрісні
І знову ідемо
За тими олігархами
Що нас колись вели
До світлої мети
Зараз вони всі моляться
За віру і любов
І обдирають неньку
Та знову продають
І оптом і в роздріб
І даром віддають
За те, щоб в світі визнали
Що є такі ось бідарі
Затуркані, ошукані
Обідрані, але живі
А наші заощадження –
злиденні копійки
Кудись вони поділися
Що й дідьку не знайти
І нам чекати прийдеться
Ще сотню літ поспіль
Оце така проблема
Як стільки літ прожити?
А це якийсь розумник
В ком’ютера спитав:
«Коли ж повернуть грошики
І де кінці шукати?»
«Чекати вам прийдеться
Ще п’ять тисяч літ»
Ви, хлопці, зачекайте
Не дуже так женіть
Бо я стара і немічна
Не можу зрозуміти
А де ж я вас шукатиму
Через п’ять тисяч літ

5 грудня 1999 року