Витер...
І навіщо мені та нудьга,
І навіщо мені той досвід,
А наскочить зненацька пурга
Я закрию на вікнах ставні,
Но зостануться думки чужі,
Напишу я вірші прегарні,
Досхочу наревуся в душі.
А якщи вітруган здійметься,
Я накинувши шовкову шаль,
Зачиню за бродягою дверці,
І розвію в ночі з ним печаль.
І тоді забере він клопіт,
Та залишить у ранці нажаль,
Но зі мною зістанеться досвід,
І безкрайня висока та даль.
Свидетельство о публикации №115011601794
Він обійме і забере весь клопіт.
Вірш добрий,з вірою в добро. = Андрій.
Габерстро Андрей 16.01.2015 13:46 Заявить о нарушении
Ника Коэн 16.01.2015 22:08 Заявить о нарушении
Габерстро Андрей 16.01.2015 22:32 Заявить о нарушении
Я ведь тоже русскоязычная, но решила вот попробовать...
Ника Коэн 17.01.2015 10:33 Заявить о нарушении