Не удивляйся - я приду врасплох...

Не удивляйся - я приду врасплох:
Борюсь с собою…Только все не так..
 Бастилию, Сенатскую - все просто!.
А вот к тебе -  не знаю даже как.
Уж обручилась с гордостью, с печалью,
отгородилась далью, как щитом.
я долго шла к тебе дорогой зимней
и сомневалась…Кто повинен в том?!
Прими мою истерзанную душу,
Пойми, прости мне  мой безмерный страх.
Дай позабыть  на время слово - «должен»-
Букварь для  взрослых  у тебя в руках...
Мне грустно без тебя  среди людей.
хоть им порою просто не до нас..
А груша дикая нам светит  словно  люстра.
И слышны шумы тополиных трасс...

ЛИНА КОСТЕНКО
.. І не дивуй, що я прийду зненацька.
   ... І не дивуй, що я прийду зненацька.
   Мені ще ж побороти переляк.
   На штурм Бастилій – просто. На Сенатську.
   А от до тебе – я не знаю як.
   Вже одпручалась гордістю і смутком,
   одборонилась даллю, як щитом.
   Як довго йшла до тебе, як нехутко,
   і скільки ще і сумнівів, і втом!
   Прийми мою понівечену душу,
   збагни й пробач мій безнемірний острах.
   Дай хоч на мить забути слово – «мушу»,
   це перше слово з букваря дорослих.
   Мені без тебе сумно серед людства.
   Вже людству не до себе й не до нас.
   А дика груша світиться як люстра.
   І чутно гомін тополиних трас...