Я дивлюсь у вікно на поранене, стомлене місто.
Ілліча-авеню, вигинаючись, в'ється вгорі.
Я дивлюсь у вікно, і у грудях так болісно тисне:
Неспокійне життя на донецькій шахтарській землі.
А вогні з двох сторін світять наче яскравая стрічка.
Вздовш великого мосту вдалечінь спрямувались вони.
В кришталевім вбранні сяє кригою скутая річка...
Але вбила війна наші мирні і радісні сни.
Я дивлюсь у вікно на бідою пронизане місто.
Йому боляче теж, задихається навіть воно.
Спокій нас залишив, і вирують думки ненавмисно.
Я дивлюсь у вікно, з хвилюванням дивлюсь у вікно.
31.12.14 Донецьк
Я дивлюсь у вiкно
© Copyright: Елена Евстратова Донецк, 2015
Свидетельство о публикации №115011400043
Свидетельство о публикации №115011400043
Рецензии
Очень сильно и волнующе написано!
Спасибо!
Кланяюсь Вам до земли.
Леонид Гайкевич 04.11.2015 17:30 • Заявить о нарушении
Спасибо!
Кланяюсь Вам до земли.
Леонид Гайкевич 04.11.2015 17:30 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.