А ранiше були святi
Подих вічності в мерзлоті
Люди стали давно пустелями
А раніше були святі
На моря океани висохли
Небо стало для душ пусте
На землі , де поля колосились
Тепер тільки дурман росте
Просить милості Бог безпомічний
Чи молитва то, а чи стон ?
Вічно вільний в безмежності долі
Знову й знов вибирає полон
І кайдани не рве, бо в відчаї
Вже не бореться - сил нема
Віддає свою волю до щастья
За безцінок, або задарма
Гірко плаче, дитя скалічене
Крізь тенета вдивляється в світ
Зірка згасне , сьогодні чи завтра
На одній із забутих орбіт
Свидетельство о публикации №115011300377