Сюжет
Мов недопалену сигарету.
Послухай, коханий, хіба я хочу
Писати власним життям
Ці смертоносні сюжети?
Хіба я можу щодня вмирати
У слові, розплавленому
При температурі вольфраму?
Хіба я жінка?
Я клятий зіпсований ретранслятор,
Що хрипне,
Ридаючи
Пожовклими
Осені
Сторінками.
Яким тебе вітром принесло, такого тихого,
У цей прохолодний жовтневий печальний ранок,
У край, де вільно лиш горе-лихові,
Де перекипає вогнем вулканним
Те серце, в якому й було живого –
Твої, складені до молитви, долоні.
Холоне серце.
На кригу холоне.
І тріщина впоперек дзеркала.
Й немає нікого
У нім.
13.10.2014
Свидетельство о публикации №115011209828
сигаретой ночь с юмором потушенная
Александр Жалин 26.11.2015 21:45 Заявить о нарушении