Зимова тиша серед ночі,
неначе уві сні,
уяв настирливо шепоче,
чи мариться мені.
І прислухАюсь спересердя
та відганяю сни,
а шепіт чується від серця,
з самої глибини.
Росте в душі якась тривога,
і сну як не було –
напроти нашого порога
мов сіло енело.
Та слухати уже не а змозі…
І раптом шепіт зник.
Але чекаю, що невдовзі –
із серця гряне крик.
КРИК
© Copyright: Юрий Ош, 2015
Свидетельство о публикации №115011208061
Свидетельство о публикации №115011208061
Рецензии