Омар Хайям згубив свою обручку,
а я знайшла та натягла на пальця.
І стала я немов його онучка,
мудріша трохи за неандертальця.
І почала я думати, а думка
властивість має - вислизать, пручаться.
Слова мої, неначе недоумки,
поплентались за думою про щастя.
За щастям летимо ми чи тупцюєм,
а де ж воно омріяне на ділі,
у цім житті, що батогом лупцює
пожадливу розбещеність надії.
Шукати щастя марно у природі.
Є суміш випадково ненавмисна -
солодкий біль та гіркість насолоди.
Як світло та пітьма вони сумісні.
Приспів -
Омар Хайям, Омар Хайям =
обручка знайдена моя.
Не знаєш ти, не знаю я,
куди несе нас течія.
***
Обручка
© Copyright: Валерий Винарский 2, 2015
Свидетельство о публикации №115011206802
Свидетельство о публикации №115011206802
Рецензии