Слюсарівська левада
Це колиска дитинства мого
Батьківщина моя горемична
Яблуневим засипана цвітом
Світанковим туманом залита
І лоза й очерет, і вишневий садок
Часто бачу у сні, і я знову мала
І вплітаю ромашки в вінок
Навесні тут нуртує вода з Яковинця
Заливає криницю, і Анацьків місток
І прямує в Хорол
Місячним сяйвом залита,
Засинає левада поволі
Солов’ї тут витьохкують пісню любові
Яблуневий мій сад,
Ти назавжди сховав таємницю
Тут поховано батька мого
Тут, в лозі, його вбито
І в дитячій душі і в дитячій сльозі
Біль і відчай так густо навиті
Я малою серйозна була
Ходила в леваду сама
На могилу я квіти носила
І замріяні айстри і бузок
І хрещатий барвінок садила
Щастя в бога і батька просила
Навесні прилетять солов’ї
Із далекого краю, і я їх понімаю
Бо немає на світі землі
Як омріяна мною левада
Слюсарiвська левада
© Copyright: Екатерина Таратун, 2015
Свидетельство о публикации №115011204549
Свидетельство о публикации №115011204549
Рецензии